У середніх віках універсальним методом лікування за будь-яких проблем зі здоров’ям стало кровопускання, яке робили цирульники.

   Георг Бартіш, якого вважають батьком офтальмології, автор першого офтальмологічного трактату, теж був цирульником. І він справді успішно видаляв запалені очі та інфіковані повіки, лікував катаракту — голкою в око. Він вірив у заговори та магію і рекомендував своїм пацієнтам носити спеціально зроблені ним «офтальмологічні» амулети.

   Вже в XVI столітті для лікування очних недуг “у народі” був необхідний заєць. Його жовчний міхур змішували з медом і прикладали до очей. Вважалося, що такий компрес допомагає при катаракті.

   Багато народних засобів “для очей” використовуються і зараз. Наприклад, індіанці північно-західної Бразилії при пораненнях ока користуються соком рослини уамбекуруа, що викликає відчуття холоду та полегшення.

   У наших краях для подібних цілей використовують терті яблука, свіжі огірки, сиру картоплю, буряки та чайну заварку. Практикується також уринотерапія, а від ячменю “прекрасно” допомагає комбінація з пальців, яка колись вважалася непристойною, і тому, напевно, має особливу силу.

   I вже на початку двадцятого століття, навiть лікарі-офтальмологи вдавалися до абсолютно варварських (за нинішніми мірками) операцій, коли, намагаючись робити корекцію  геометрії очей, швами стягували око.